Вихованці туристичних гуртків м.Василькова чекають літніх канікул з подвійним нетерпінням. Вони знають, що Кримські стежки вже зачекалися на них. 

В цьому році гуртківці подорожували від с. Перевального до м. Алушти. На своєму шляху вони побачили водоспад Су-Учхан, печеру Кизил-Коба з її сталактитами та сталагмітами, Долгоруковську яйлу, Курган Слави. 

Кизил-Коба в перекладі з тюркської означає "Червона печера" - одна з найбільших печер Європи, яка сформувалася з вапняків. Її протяжність 21,15 км. Червона печера лідирує серед кримських печер і за іншими параметрами: площа цього підземного дива 52,6 тис. м.кв., а об'єм - 200 тис. м.куб. Ця печера включає печеру Голубину й печеру-джерело Грифон. Червона печера являє собою розгалужену систему протяжних галерей, вертикальних колодязів, обводнених зон. Деякі ділянки містять до 6 поверхів. Окремі зали мають протяжність 70-80 м, а у висоту - 145 м, наприклад Зал блакитних крапель. По дну печери протікає підземна річка Су-Учхан. Червону печеру прикрашають сталактити, сталагміти, бахрома, драпірування, кораліти.  

Кримські гори і ліс у роки Великої Вітчизняної залишалися територією, що не була завойована противником, будинком для партизанів, дахом якому служило високе зоряне небо. На неприступних скелях перебували спостережні пункти. Зараз на Долгоруківській яйлі височить Курган Слави — памятник партизанам, які загинули під час Великої Вітчизняної війни.

Традиційно 9 травня в День Перемоги біля кургану збираються колишні партизани.

На початку походу дощ намагався зіпсувати подорож, але через чотири дні визирнуло сонечко і зігріло всіх своїм теплом. В лісі було багато грибів, а на яйлі трави і суниця, з яких туристи заварювали запашний чай. 

Після Долгоруковської яйли шлях туристів лежав до Малої Бурульчі - гірської річечки, в якій так приємно купатися після денної спеки. Гуртківці також побачили "Дідов курінь" - одну з партизанських стоянок. Зараз там можна побачити шалаш, червону зірку та гільзи снарядів.

Після цього група туристів спустилася з гір і попрямувала в м. Алушта, а потім на стоянку Аян-Дере. Наметовий табір розбили прямо на березі моря. Три дні купалися, загорали та відпочивали. 

Всі залишилися задоволеними і з нетерпінням чекають на наступну подорож.